20 лютого ми з групою 88 ПМ пройшли особливим маршрутом. Це не була звичайна екскурсія містом. Це був шлях до тих, хто подарував нам можливість жити у вільній країні.
Ми відвідали Центральне кладовище Чернівців, щоб вклонитися Героям України — Василю Аксенину та Олександру Щербанюку.
Для студентів це був момент усвідомлення: ці люди ходили тими ж вуличками, що й ми, пили каву на Кобилянської, любили наше місто так само сильно. Але в критичний момент вони обрали шлях самопожертви.
Чому такі походи важливі?
Історія стає живою. Це не параграф у підручнику, це квіти на холодному граніті та тиша, яка говорить більше за будь-які лекції.
Спадкоємність. Дивлячись на портрети Олександра та Василя, ми розуміємо: вони дивляться на нас з небес, очікуючи, що ми добудуємо ту Україну, за яку вони стояли на Майдані.
Виховання дією. Мужність не вивчається в кабінетах. Вона відчувається тут, біля могил тих, хто не злякався.
"Ми не маємо права забути. Ми не маємо права здатися." — ці слова сьогодні лунали в наших думках найгучніше.
Схиляємо голови перед нашими земляками. Ви — наше сумління. Ви — наша сила.
Вічна пам’ять Героям Небесної Сотні!
Немає коментарів:
Дописати коментар