Блог викладачки історії та правознавства ТЕРНОВЕЦЬКОЇ АНГЕЛІНИ МИКОЛАЇВНИ : Учнівська конференція "Чорнобиль. Біль і трагедія України".

Це сталося 26 квітня 1986 р. За допомогою кнопки «Стоп» на 3 секунди заглушається потужність, а на 9 секунді почали руйнуватися паливні канали і піднялася 1000 тонна плита, що закривала реактор, потягнувши за собою 211 стержнів – поглиначів нейтронів. Система керування і захисту була зруйнована. Стався вибух.

О 1 год. 23 хв ночі в диспетчерській сиділи чергові. Зненацька на центральному щиті управління спалахнула лампочка, спрацювала пожежна сигналізація. Черговий зняв трубку. Але ніхто не відповідав. Повітря здригнулося. Пролунав сильний вибух. За ним другий. За відчиненим вікном панорама чорнобильської станції. До четвертого блоку рукою подати. Саме в тому районі в гору піднявся круглий вогняний гриб і небо освітлила заграва. Володимир Правик приймає в дорозі єдине правильне рішення, по рації передав виклик №3 – це означає підвищений ступень небезпеки, коли викликають інші пожежні частини області. Через 5 хвилин прибув караул Віктора Кібенка із ВТУ №6, яка відповідала за пожежну охорону міста. Пожежники збагнули, що перед ними значно підступніший ворог якого не можна побачити, почути. Він не має кольору, ні запаху. Не витримує сталь, не витримують люди. Їх було 28. Вони діяли на грані людських можливостей, більше того вони прийняли подвійний удар – вогонь і радіацію.